“Моя мама”

У більшості мов світу слово “мама” починається з літери “м”. Англійкою – мам, маммі, французькою – мaмaн, іспанською – мaм, італійською – мадре, голландською – ма, українською – мамо,  литовською – маміте, шведською – мур. І список можна продовжувати. Але! У цій статті ми хочемо поговорити про інше: про ставлення до матері. Адже сьогодні не всі молоді люди роблять це правильно, деякі дозволяють собі навіть образити їх, принизити, проявити бездушність, жорстокість та інші негативні дії. Але ж саме мама терпіла біль заради їхнього життя, витирала їх сльози, коли вони були такими безпорадними та всього боялися, дарувала свої дні й ночі заради їх ситості, чистоти та посмішки.

Ми невзмозі віддячити мамам сповна за все, що вони для нас зробили, але ми можемо постаратися ощасливити їх своїми вчинками. ВАМ вирішила нагадати про прекрасні традиції деяких народів світу пов’язаних з повагою до матері.

У казахів, наприклад, жінка похилого віку, яка стала матір’ю великого сімейства та здобула загальну шану і повагу, часом має набагато більший авторитет, ніж чоловік – голова сімейства. «Ананиң ақ сүтін сийла» (Поважай біле молоко матері) – кажуть всякому, хто посягнув на її авторитет. А ще кажуть: «Шестеро братів, об’єднавшись, не зможуть замінити батька, сім дочок не замінять матері».

Батьків, а також людей похилого віку у казахів заведено чекати до столу та пропускати їх уперед на вході/виході, а також надавати зручні для них місця й ті, яких вони заслуговують, враховуючи вік і життєвий досвід. Зворушливий прояв турботи про матерів і бабусь знаходимо також у давній традиції «бел көтерер» – частування для літніх, які потребують особливого догляду. Для них готують смачне, м’яке, калорійне частування: кази, вершкове масло, жент, кумис, сир, мед і т.д. Це роблять діти, сусіди та близькі.

 Повага до старших, як одне з найважливіших вимог моральності, у чеченців та інгушів визнається вищим надбанням особистості.

У сім’ях цих національностей з малих років дітей вчать довіряти старшим, уважно ставитися до їх переконань, проявляти ввічливість, чуйність, скромність, делікатність. Раніше, сини, повертаючись ввечері додому, перш за все йшли до батьків, щоб довідатися про здоров’я, поговорити з ними, поділитися своїми радощами та турботами. Зберігається ця етична норма й сьогодні, особливо в селах.

А от не вставати при появі батьків розцінювалося та розцінюється, як великий недолік у вихованні та, як порушення етики. За нешанобливе ставлення до матері, як вони кажуть, батько навіть може “дати ременя” дитині.

У туркменів, молоді люди (будь то син або донька) в присутності старших всім своїм виглядом повинні виражати увагу, починати бесіду або сідати з їх дозволу, не говорити голосніше та більше, не сперечатися, не вказувати на помилки, беззаперечно виконувати прохання. Це стосується, як стосунків між донькою та матір’ю, так і між сином і батьком.

В Україні традиційно діти зверталися до матері на “Ви”, демонструючи цим особливу повагу та пошану. Коли втомлена мати, після важкої роботи в полі, поверталася додому, діти приносили теплу воду та мили їй ноги.

Алжирці до всіх літніх жінок, незалежно знайомі вони чи ні, звертаються “ймма”, що означає “моя мама”. Також, в цій країні, досягнувши певного віку, мама/бабуся звільняється від домашньої роботи, яку виконувала раніше – це стає турботою невісток і дочок. У спілкуванні з матір’ю (своєї або чужої) людина повинна проявляти терпіння, повагу та дружність. Вважається дуже поганим тоном вступати в суперечку, підвищувати голос і не проявляти гостинність.

У багатьох народів й до сьогодні збереглася традиція – цілувати руки матері та бабусі при зустрічі.

Що стосується європейських країн, а також Америки, Австралії та деяких азійських країн, там на загальнонаціональному рівні вирішили затвердити окремий день, пов’язаний з проявом вдячності мамам, який так і назвали “День матері”. Відзначають його раз на рік, частіше за все в травні. Звичайно, є і люди, які піклуються про мам не лише у певний день – все залежить від сімей та виховання. Але, переважно, молодь все більше схиляється до запровадженого варіанту, сприймаючи як обов’язок раз на рік подарувати квіти, подарунки, відвідати своїх батьків, бабусь і дідусів, а також приготувати щось смачне.

У світі існує багато гарних традицій пов’язаних з повагою до матері, але найкращі ви знайдете в Ісламі, адже це те, чого навчав останній з усіх Пророків – Пророк Мухаммад, мир йому, а його вчення – це Веління Творця.

У Священному Кур’ані сказано про те, щоб робити добро батькам, ставитися шанобливо, а також не кричати на них і не говорити їм “Уф!”. Особливо в Ісламі підкреслюється важливість дбайливого ставлення до матері. Її потрібно берегти, бути до неї добрими, милосердними та уважними. Одного разу, один зі сподвижників запитав Пророка Мухаммада, мир йому, про те хто найбільше заслуговує його (сподвижника) доброї уваги. Три рази Пророк, мир йому, відповів, що мати і лише в четвертий раз, що батько.

Один з благочестивих мусульман настільки дбайливо ставився до своєї мами, що під час їжі боявся навіть з’їсти той шматочок, який міг би їй сподобатися.

Повага до матері – це велике благо, за яке Бог обіцяв особливу винагороду. Ображати маму, заподіювати їй біль, страждання або кричати на неї – великий гріх!

Хочемо зазначити, що нині прагнення до так званої “гендерної рівності”, призвело до стирання певних граней звеличення жінки, як матері, натомість її сприймають, як людину, яка повинна бути фінансово самостійною та успішним, здатною платити за себе та працювати на рівні з чоловіками. Але, не залежно від стереотипів, які намагаються нав’язати сьогодні, успішна жінка – це, в першу чергу, щаслива мама та дружина, яка піклується про сім’ю та дозволяє піклуватися про неї.

Друзі, вивчайте Іслам, щоб знати як заробити благо для наступного життя. Ставтеся до мам найпрекраснішим чином і робіть це щодня!

 

У народі кажуть:

Його кишеню неначе мати вишивала.

У дитини заболить палець, а у матері – серце.

Мати – щит людини.

Людина без батька – сирота, а без матері – бранець.

Хто свою матір поважає, той і чужу не образить.